1. Матеріально-технічне забезпечення підприємства
здійснюється виходячи з необхідності його ефективної і ритмічної
роботи, економного використання матеріальних ресурсів при
мінімально необхідному рівні їх запасів.
Відповідно до своїх планів економічного і соціального
розвитку підприємство визначає потребу в ресурсах і придбає їх у
порядку оптової торгівлі або в централізованому порядку.
У порядку оптової торгівлі підприємство придбає без лімітів
(фондів) матеріальні ресурси відповідно до своїх замовлень на
основі договорів, які укладаються з підприємствами та іншими
органами матеріально-технічного постачання або з виготовлювачами
продукції.
У централізованому порядку підприємству виділяються окремі
матеріальні ресурси за лімітами (фондами). Підприємство самостійно
за договорами з постачальниками визначає асортимент і строки
поставки цих ресурсів.
За прямими зв'язками матеріально-технічне забезпечення
підприємства здійснюється ним самостійно по продукції, що
реалізується за прямими безлімітними замовленнями, а також по
продукції, яка розподіляється централізовано.
Оптова торгівля повинна розширюватись і стати основною формою
матеріально-технічного забезпечення підприємств.
2. Підприємство несе економічну відповідальність за виконання
своїх зобов'язань за договорами поставки. Органи
матеріально-технічного постачання зобов'язані своєчасно
задовольняти обгрунтовану потребу підприємств у матеріальних
ресурсах. Територіальним органам матеріально-технічного постачання
належить основна роль в організації надійного забезпечення
підприємства матеріальними ресурсами і дійового контролю за
поставками. Вони несуть економічну відповідальність за поставку
продукції в тих випадках, коли виступають у ролі постачальників.
Матеріально-технічне забезпечення будівництва, здійснюваного
господарським способом, провадиться незалежно від джерел
фінансування територіальними органами матеріально-технічного
постачання за заявками підприємств.
Підприємство має право укладати договори з органами
матеріально-технічного постачання на організацію комплексного
постачання, попередню підготовку до виробничого споживання
матеріалів, що постачаються, надання напрокат технічних засобів,
інформаційне забезпечення, виконання інших послуг.
3. Підприємство-споживач має переважне право на збереження
існуючих і розширення прямих тривалих господарських зв'язків з
виготовлювачами і обирає форму доставки: безпосередньо
виготовлювачем або через постачальницько-збутове підприємство.
Органам матеріально-технічного постачання забороняється на
свій розсуд переглядати існуючі прямі довгочасні зв'язки
підприємств.
4. При поставці підприємству продукції з відступом за якістю
від діючих державних стандартів, технічних умов або укладених
договорів, а також при передачі підприємству неякісної проектної й
технічної документації воно має право розірвати в односторонньому
порядку договір з постачальником або розробником і вимагати
відшкодування збитків, які виникли в результаті розірвання
договору.
На просьбу підприємства орган матеріально-технічного
постачання або вищестоящий орган прикріплює його до іншого
постачальника.
5. Підприємство-відправник несе відповідальність за
пред'явлення вантажу, простій і недовантаження перевізних засобів,
а транспортне підприємство - за зрив передбаченої планом і
договорами подачі транспортних засобів для поставки або
відвантаження продукції, за своєчасну доставку вантажів та їх
схоронність у порядку, встановленому законодавством. Підприємства
водо-, електро-, тепло- і газопостачання та інші організації
енергопостачання несуть перед підприємствами-споживачами
економічну відповідальність за додержання встановлених лімітів і
графіків забезпечення.