1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Рішення, де згадано статтю 230
В офіційному огляді Верховного Суду ↗ є пряма згадка цієї норми. Сам факт згадки не означає, що рішення тлумачить усі її положення або застосовне до вашої справи.
- Справа № 547/995/23 · 22 вересня 2025 рокуРішення в ЄДРСР ↗ · Огляд ВС ↗
- Справа № 910/19199/21 · 08 серпня 2023 рокуРішення в ЄДРСР ↗ · Огляд ВС ↗
- Справа № 133/784/18 · 4 вересня 2019 рокуРішення в ЄДРСР ↗ · Огляд ВС ↗
- Справа № 303/2113/19 · 3 листопада 2021 рокуРішення в ЄДРСР ↗ · Огляд ВС ↗