1. Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі
судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює
правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма
судами загальної юрисдикції.
2. Верховний Суд України:
1) переглядає справи у зв'язку з винятковими обставинами у
порядку, встановленому процесуальним законом; переглядає справи у
касаційному порядку у випадках, встановлених законом; у випадках,
передбачених законом, розглядає інші справи, пов'язані з
виключними обставинами; ( Пункт 1 частини другої статті 47 із
змінами, внесеними згідно з Кодексом N 1618-IV ( 1618-15 ) від
18.03.2004 )
2) дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства
на основі узагальнення судової практики та аналізу судової
статистики; у разі необхідності визнає нечинними роз'яснення
Пленуму вищого спеціалізованого суду, зазначені в пункті 1 частини
другої статті 44 цього Закону;
3) дає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у
яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або
іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради України
письмове подання про неможливість виконання Президентом України
своїх повноважень за станом здоров'я;
4) звертається до Конституційного Суду України у випадках
виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними
правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових
актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України
( 254к/96-ВР ) та законів;
5) веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює
судову практику, знайомиться в судах з практикою застосування
законодавства;
6) у межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають з
міжнародних договорів України; представляє суди загальної
юрисдикції у зносинах з судами інших держав;
7) здійснює інші повноваження, передбачені законом.