1. Працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у частині першій статті 22 цього Закону, мають право на:
щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів;
щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування;
пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.
2. Захворювання на туберкульоз будь-якої локалізації працівників протитуберкульозних закладів, зазначених у частині першій статті 22 цього Закону, визнається професійним, і заподіяна їх здоров’ю шкода компенсується у встановленому законом порядку.
3. У разі виникнення професійного захворювання працівникам протитуберкульозних закладів надається право на:
першочергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством;
щорічну відпустку тривалістю 45 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час;
щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування у спеціалізованих санаторіях.
4. Власники або уповноважені ними керівники закладів охорони здоров’я, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз, зобов’язані забезпечити працівників зазначених закладів необхідними засобами захисту та проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів цих працівників на туберкульоз.