Для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються у
такому значенні:
роботодавець - власник підприємства, установи, організації
незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої
належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка
відповідно до законодавства використовує найману працю;
організація роботодавців - громадська неприбуткова
організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності
та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та
інтересів;
об'єднання організацій роботодавців - неприбуткова
організація роботодавців, яка об'єднує організації роботодавців на
засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і
захисту прав та інтересів організацій роботодавців та
роботодавців;
соціальне партнерство - система колективних відносин між
найманими працівниками, роботодавцями, виконавчою владою, які
виступають сторонами соціального партнерства у ході реалізації їх
соціально-економічних прав та інтересів;
сторони соціального партнерства - професійні спілки та їх
об'єднання, інші організації найманих працівників, утворені ними
відповідно до чинного законодавства; роботодавці, їх організації
та об'єднання; держава в особі виконавчих органів влади і органів
місцевого самоврядування.