Право власності на національні стандарти, правила усталеної
практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені
держави права власника на ці документи здійснює центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
стандартизації.{ Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
Право власності на стандарти, технічні умови та кодекси
усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та
організаціями, що займаються стандартизацією, належить
організаціям, установам, за кошти яких вони створені або яким воно
передано в установленому законом порядку.
Стандарт може розроблятися на продукцію і процес, які є
об'єктами стандартизації та одночасно об'єктами інтелектуальної
або промислової власності, якщо розробник стандарту отримав дозвіл
від власника прав на продукцію або процес у встановленому законом
порядку.
Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражувати і
розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси
усталеної практики, класифікатори або їх частини без дозволу їх
власника чи уповноваженої ним особи, крім випадків, передбачених
цим Законом.
У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, правила
усталеної практики без дозволу їх власника чи уповноваженої ним
особи орган чи організація, яка прийняла стандарт, не несе
відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного
документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені
застосуванням розповсюдженого документа.
Власник об'єкта права власності має право на відшкодування
збитків, завданих йому недозволеним розповсюдженням стандарту,
правил усталеної практики, класифікатора та каталогу, відповідно
до закону.