26.1. Платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
{Пункт 26.1 статті 26 в редакції Закону № 2056-IV від 06.10.2004}
26.2. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо).
{Пункт 26.2 статті 26 в редакції Закону № 2056-IV від 06.10.2004}
26.3. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.
{Пункт 26.3 статті 26 в редакції Закону № 2056-IV від 06.10.2004}
26.4. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.
26.5. Ініціювання переказу при договірному списанні у платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної системи, погодженими з Національним банком України.
26.6. Звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, здійснюється шляхом договірного списання за платіжною вимогою обтяжувача, за умови повідомлення банку про таке обтяження. У випадках, передбачених законодавством, банк здійснює ідентифікацію обтяжувача.
{Статтю 26 доповнено пунктом 26.6 згідно із Законом № 1983-VIII від 23.03.2017}