КабінетРозібрати ситуацію
Про загальні засади державної молодіжної політики в СРСР

Стаття 5. Гарантії правової і соціальної захищеності молодих

Офіційний текст · Для минулих подій перевірте редакцію на відповідну дату.

Мій блокнот →
Статус документа: не застосовується в Україні

За карткою Верховної Ради стан документа не позначено як чинний. Наведений текст не можна застосовувати як чинну норму без перевірки першоджерела та редакції на дату події. Картку отримано 2026-09-28.

громадян

1. Молоді громадяни СРСР мають усю повноту

соціально-економічних, політичних і особистих прав та свобод і

несуть обов'язки, передбачені для громадян СРСР Конституцією СРСР,

конституціями республік та іншими законодавчими актами.

Будь-які прямі чи непрямі обмеження прав і свобод

(дискримінація) молодих громадян залежно від віку, крім

передбачених законом, тягнуть за собою відповідальність,

встановлену законодавством Союзу РСР і республік.

Не допускається покладення на молодих громадян будь-яких

додаткових обов'язків, у тому числі в галузі дотримання державного

і громадського порядку, порівняно з обов'язками, встановленими для

інших громадян, за винятком випадків, коли такі обов'язки

спеціально передбачено законодавчими актами Союзу РСР і республік.

2. Особливим захистом держави користуються особи, які не

досягли 18 років (неповнолітні). Держава, виходячи з того, що

неповнолітні з огляду на свій вік не можуть повною мірою

усвідомлювати значення своїх дій, обмежує їхню здатність своїми

діями набувати права, створювати для себе обов'язки і нести

юридичну відповідальність, а також встановлює особливий порядок

здійснення їхніх прав. Неповний обсяг дієздатності молодих

громадян, а так само спеціальний порядок здійснення їхніх прав

можуть встановлюватися тільки законом.

Передбачені законом примусові заходи виховного характеру, в

тому числі ті, що не є кримінальним покаранням, застосовуються до

неповнолітніх громадян тільки за вироком або відповідно за

рішенням суду.

Державні органи і посадові особи, педагогічні і соціальні

працівники не можуть використовувати щодо неповнолітніх заходи

впливу, засновані на публічному поширенні відомостей про вчинені

неповнолітніми діяння, які містять ознаки злочину, і

правопорушення, за винятком випадків, коли названі заходи є видом

кримінального покарання або адміністративного стягнення чи

належать до примусових заходів виховного характеру, які

застосовуються за рішенням суду.

Потрібно застосувати норму до вашої ситуації?

Опишіть обставини й дату події, щоб визначити належну редакцію та наступний крок.

Розібрати ситуацію
Продовжити дослідження

Застосувати прочитане до вашої ситуації?

Почніть з одного опису.

Розібрати ситуацію