республік найвищим органам державної влади й управління Союзу РСР
передається:
1) встановлення основ правового становища радянських громадян
та їхніх громадських об'єднань, захист прав і свобод громадян СРСР
незалежно від місця їх проживання;
2) встановлення загальних засад правового становища
автономних республік, автономних утворень, а також національних
адміністративно-територіальних одиниць; розмежування повноважень
між союзними і автономними республіками, автономними утвореннями;
визначення загальних засад місцевого самоврядування й організації
місцевого господарства;
3) встановлення основ цивільного, земельного, лісового,
водного, гірничого, кримінального, кримінально-виконавчого,
фінансового, трудового законодавства, законодавства про соціальне
забезпечення, про народну освіту, про охорону здоров'я, про
охорону навколишнього середовища, про адміністративні
правопорушення, про судоустрій і судочинство;
4) встановлення правових основ, які забезпечували б
функціонування загальносоюзного ринку та його захист в інтересах
усіх республік;
5) визначення загальної фінансово-кредитної політики й основ
ціноутворення;
6) встановлення загальних засад політики в галузі
використання трудових ресурсів, оплати й охорони праці;
7) спрямування, координація і стимулювання розвитку культури
й освіти, наукових досліджень і науково-технічного прогресу;
8) загальне керівництво охороною громадського порядку і
боротьбою із злочинністю;
9) встановлення загального порядку взаємовідносин союзних
республік з іноземними державами та міжнародними організаціями,
загальне керівництво зовнішньоекономічною діяльністю;
10) встановлення правового становища іноземних осіб та осіб
без громадянства в СРСР;
11) забезпечення додержання Конституції СРСР на всій
території СРСР.