1) виступає гарантом додержання прав і свобод радянських
громадян, Конституції і законів СРСР;
2) вживає необхідних заходів щодо охорони суверенітету Союзу
РСР і союзних республік, безпеки і територіальної цілісності
країни, щодо реалізації принципів національно-державного устрою
СРСР;
3) представляє Союз Радянських Соціалістичних Республік
всередині країни і в міжнародних відносинах;
4) очолює систему органів державного управління і забезпечує
їхню взаємодію з найвищими органами державної влади СРСР; ( Пункт
4 статті 127-3 в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від
26.12.90 )
5) подає З'їздові народних депутатів СРСР щорічні доповіді
про становище країни; інформує Верховну Раду СРСР про найважливіші
питання внутрішньої і зовнішньої політики СРСР;
6) з урахуванням думки Ради федерації і за погодженням з
Верховною Радою СРСР формує Кабінет Міністрів СРСР, вносить до
його складу зміни, представляє Верховній Раді СРСР кандидатуру на
пост Прем'єр-міністра; за погодженням з Верховною Радою СРСР
увільнює від посади Прем'єр-міністра та членів Кабінету Міністрів
СРСР; ( Пункт 6 статті 127-3 в редакції Закону СРСР N 1861-I
( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
7) представляє Верховній Раді СРСР кандидатури на пости
Голови Верховного Суду СРСР, Генерального прокурора СРСР, Голови
Вищого арбітражного суду СРСР, а потім представляє цих службових
осіб З'їздові народних депутатів СРСР на затвердження; входить з
поданнями у Верховну Раду СРСР і на З'їзд народних депутатів СРСР
про увільнення від обов'язків зазначених службових осіб, за
винятком Голови Верховного Суду СРСР; ( Пункт 7 статті 127-3 із
змінами, внесеними згідно із Законом СРСР N 1861-I ( v1861400-90 )
від 26.12.90 )
8) підписує закони СРСР; має право не пізніш як у двотижневий
строк повернути закон із своїми запереченнями у Верховну Раду СРСР
для повторного обговорення і голосування. Якщо Верховна Рада СРСР
більшістю у дві третини голосів у кожній з палат підтвердить
раніше прийняте нею рішення, Президент СРСР підписує закон;
9) вправі скасовувати постанови і розпорядження Кабінету
Міністрів СРСР, акти міністерств СРСР, інших підвідомчих йому
органів; має право у питаннях, віднесених до відання Союзу РСР,
припиняти виконання постанов і розпоряджень Рад Міністрів союзних
республік у випадках порушення ними Конституції СРСР і законів
СРСР; ( Пункт 9 статті 127-3 в редакції Закону СРСР N 1861-I
( v1861400-90 ) від 26.12.90 ) 9-1) очолює Раду безпеки СРСР, на яку покладається вироблення
рекомендацій щодо проведення у життя загальносоюзної політики в
галузі обороноздатності країни, підтримання її надійної державної,
економічної та екологічної безпеки, подолання наслідків стихійних
лих та інших надзвичайних ситуацій, забезпечення стабільності і
правового порядку в суспільстві. Члени Ради безпеки СРСР
призначаються Президентом СРСР з урахуванням думки Ради Федерації
і за погодженням з Верховною Радою СРСР. ( Статтю 127-3 доповнено
пунктом 9-1 згідно із Законом СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від
26.12.90 )
10) координує діяльність державних органів щодо забезпечення
оборони країни; є Верховним Головнокомандуючим Збройними Силами
СРСР, призначає і змінює вище командування Збройних Сил СРСР,
присвоює вищі військові звання; призначає суддів військових
трибуналів;
11) веде переговори і підписує міжнародні договори СРСР;
приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому
дипломатичних представників іноземних держав; призначає і
відкликає дипломатичних представників СРСР в іноземних державах і
при міжнародних організаціях; присвоює вищі дипломатичні ранги та
інші спеціальні звання;
12) нагороджує орденами і медалями СРСР, присвоює почесні
звання СРСР;
13) вирішує питання прийняття до громадянства СРСР, виходу з
нього і позбавлення радянського громадянства, надання притулку;
здійснює помилування;
14) оголошує загальну або часткову мобілізацію; оголошує стан
війни в разі воєнного нападу на СРСР і негайно вносить це питання
на розгляд Верховної Ради СРСР; оголошує в інтересах захисту СРСР
і безпеки його громадян воєнний стан в окремий місцевостях.
Порядок запровадження і режим воєнного стану визначаються законом;
15) в інтересах гарантування безпеки громадян СРСР попереджає
про оголошення надзвичайного стану в окремих місцевостях, а при
необхідності і запроваджує його на просьбу або за згодою Президії
Верховної Ради або найвищого органу державної влади відповідної
союзної республіки. При відсутності такої згоди запроваджує
надзвичайний стан з негайним внесенням прийнятого рішення на
затвердження Верховної Ради СРСР. Постанова Верховної Ради СРСР у
цьому питанні приймається більшістю не менше двох третин від
загальної кількості її членів.
У випадках, зазначених у частині першій цього пункту, може
запроваджувати тимчасове президентське правління при додержанні
суверенітету і територіальної цілісності союзної республіки.
Режим надзвичайного стану, а також президентського правління
встановлюється законом;
16) у разі незгоди між Радою Союзу і Радою Національностей
Верховної Ради СРСР, які не могли бути усунені в порядку,
передбаченому статтею 117 Конституції СРСР, Президент СРСР
розглядає спірне питання з метою вироблення прийнятного рішення.
Якщо досягти згоди не вдається і виникає реальна загроза порушення
нормальної діяльності найвищих органів державної влади й
управління СРСР, Президент може внести на З'їзд народних депутатів
СРСР пропозицію про обрання Верховної Ради СРСР у новому складі.