1. Право власності в СРСР визнається і охороняється законом.
2. Власник на свій розсуд володіє, користується і
розпоряджається майном, яке йому належить.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які
не суперечать законові. Він може використовувати майно для
провадження будь-якої господарської чи іншої діяльності, не
забороненої законом.
3. У випадках, на умовах і в межах, передбачених законом, на
власника може бути покладено обов'язок допустити обмежене
користування його майном іншими особами.
4. Власник має право на умовах і в межах, передбачених
законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік,
укладати договори з громадянами про використання їхньої праці при
здійсненні права власності, яке належить йому.
Незалежно від форми власності, на основі якої
використовується праця громадянина, йому забезпечуються оплата й
умови праці, а також інші соціально-економічні гарантії,
передбачені чинним законодавством.
5. Здійснення права власності не повинне завдавати шкоди
навколишньому середовищу, порушувати права та інтереси громадян,
підприємств, установ, організацій і держави, які охороняються
законом.
6. Використання будь-якої форми власності повинне виключати
відчуження працівника від засобів виробництва та експлуатацію
людини людиною.