1. Зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи здійснюється за її заявою:
1) про зняття з обліку як внутрішньо переміщеної особи;
2) про повернення до покинутого місця проживання;
3) у зв’язку з виїздом за кордон на постійне проживання.
2. Зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи здійснюється районною, районною у місті Києві або Севастополі державною адміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі утворення) ради без отримання заяви від такої особи, якщо:
1) особа не повідомила у строк, передбачений частиною першою статті 9 цього Закону, про добровільне повернення до покинутого місця проживання;
2) особа виїхала за кордон на постійне проживання або з інших причин відсутня на території України більше 90 днів поспіль чи більше 180 днів сукупно протягом року, крім випадків перебування за межами України понад зазначені строки з обґрунтованих причин, перелік яких і граничні строки перебування визначаються Кабінетом Міністрів України;
3) щодо особи набрав законної сили обвинувальний вирок суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого розділом I "Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України" Особливої частини або статтею 436-2 Кримінального кодексу України;
4) особа подала завідомо недостовірні відомості, які стали підставою для взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу;
5) відновлено умови для безпечного, добровільного та гідного повернення до покинутого місця проживання;
6) особа померла або оголошена померлою.
3. Порядок зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб, а також порядок встановлення факту відновлення умов для безпечного, добровільного та гідного повернення до покинутого місця проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
4. Особа має право повторно звернутися із заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу у разі зміни обставин, які стали підставою для зняття її з обліку.
Розділ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ ОКРЕМИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА