1. Цей Закон регулює відносини між споживачами та суб’єктами господарювання.
2. Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
3. Норми цього Закону щодо захисту прав споживачів електронних комунікаційних послуг, житлово-комунальних послуг, фінансових послуг, послуг поштового зв’язку, а також у сферах пасажирських перевезень та туризму застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Норми цього Закону, що регулюють відносини у сферах енергетики та комунальних послуг між суб’єктами господарювання та споживачами, застосовуються з урахуванням особливостей, визначених законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та іншими законами України, що регулюють відносини у сферах енергетики та комунальних послуг, та у частині, що не суперечить нормам цих законів.
4. Дія цього Закону не поширюється на відносини щодо:
1) переходу права власності на об’єкти, вилучені з цивільного обороту або обмежені в цивільному обороті відповідно до законодавства;
2) правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації відповідно до законодавства;
3) правочину, який стосується грального бізнесу, у тому числі парі, тоталізаторів та інших азартних ігор, або проведення лотерей;
4) надання медичних та/або соціальних послуг;
5) надання адміністративних послуг;
6) будівництва нових будівель, значного переобладнання існуючих будівель та оренди житлових приміщень;
7) реалізації майна, на яке звернено стягнення.