1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату відмови;
3) мотивовану підставу відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
7. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4) строк, у який буде задоволено запит;
5) підпис.
Як застосовують статтю 22
Стаття 22 Закону «Про доступ до публічної інформації» визначає підстави для відмови, порядок відповіді та відстрочення. Відмова потребує конкретної законної підстави й мотивів: самого посилання на оприлюднення інформації в інтернеті недостатньо. Водночас розпорядник не зобов’язаний видавати те, чим не володіє і чим за законом не повинен володіти.
Що перевірити у справі
- Яку саме зафіксовану інформацію або копію документа запитано та чи володіє нею адресат?
- Яка конкретна підстава відмови наведена, чи є мотивування, реквізити й порядок оскарження?
- Чи послався розпорядник лише на публікацію в інтернеті, на обмеження доступу або на відсутність інформації, і чи підтверджено ці обставини?
Висновки Верховного Суду
Публікація в інтернеті не замінює відповіді на запит
Висновок: Оприлюднення інформації не звільняє розпорядника від обов’язку надати її на запит. Відсилання заявника до загальнодоступного вебсайту замість відповіді по суті суд визнав неправомірною відмовою.
Для перевірки: Зберегти текст запиту й відповіді; перевірити, чи надано самі відомості або документи, а не тільки адресу сайту.
Відмова можлива, якщо адресат не володіє і не повинен володіти інформацією
Висновок: Суд визнав обґрунтованою відповідь суду, який не був розпорядником запитуваних посвідчень суддів і надав повну змістовну відповідь щодо меж свого володіння інформацією.
Для перевірки: Перш ніж оскаржити відмову, встановити, хто створив або зберігає документ і чи покладає закон на адресата обов’язок мати його.
Практику звірено 2026-09-26. Висновки залежать від обставин справи та редакції норми на дату події.