1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, -
карається штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
{Стаття 191 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2617-VIII від 22.11.2018, № 2117-IX від 03.03.2022}
Як застосовують статтю 191
Для оцінки за статтею 191 важливі спосіб заволодіння майном, повноваження особи щодо нього, умисел і доведені наслідки. Сам факт порушення службових правил ще не відповідає на всі ці питання.
Що перевірити у справі
- Кому було ввірено майно, хто мав право ним розпоряджатися і якими документами це підтверджено?
- Що саме вказує на прямий умисел і корисливу мету в конкретному способі заволодіння?
- Яку майнову шкоду встановлено та яка редакція статті діяла на дату події?
Висновки Верховного Суду
Умисел, корислива мета і фактична шкода
Висновок: У справі про оплату фактично виконаної роботи іншої особи суди не встановили поза розумним сумнівом прямого умислу, корисливої мети та майнової шкоди для заволодіння за ч. 2 ст. 191. Окреме службове порушення оцінювалося самостійно.
Для перевірки: Перевірити обсяг реально виконаної роботи, рух коштів, докази шкоди та мотив; не переносити висновок на інші факти автоматично.
Повноваження щодо майна як предмет доказування
Висновок: Для заволодіння за ст. 191 потрібно довести спеціальні повноваження щодо розпорядження майном або владний вплив на осіб, яким його ввірено чи у віданні яких воно перебуває.
Для перевірки: Зіставити посадові документи, делеговані повноваження і фактичний контроль над майном.
Матеріали Пленуму
Про судову практику у справах про злочини проти власності, № 10 від 2009-11-06 ↗. Історичне роз’яснення Пленуму ВСУ про форми заволодіння майном. Його висновки слід звіряти з чинною редакцією КК та новішою практикою Верховного Суду.
Практику звірено 2026-09-26. Висновки залежать від обставин справи та редакції норми на дату події.