1. Право власності припиняється у разі:
1) відчуження власником свого майна;
2) відмови власника від права власності;
3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
4) знищення майна;
5) викупу пам'яток культурної спадщини;
{Пункт 5 частини першої статті 346 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2518-VI від 09.09.2010}
6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
{Пункт 6 частини першої статті 346 в редакції Закону № 1559-VI від 17.11.2009}
{Пункт 7 частини першої статті 346 виключено на підставі Закону № 1559-VI від 17.11.2009}
8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
9) реквізиції;
10) конфіскації;
11) припинення юридичної особи чи смерті власника;
12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
{Частину першу статті 346 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 263-IX від 31.10.2019}
2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Рішення, де згадано статтю 346
В офіційному огляді Верховного Суду ↗ є пряма згадка цієї норми. Сам факт згадки не означає, що рішення тлумачить усі її положення або застосовне до вашої справи.
- Справа № 904/1270/22 · 23.01.2024Рішення в ЄДРСР ↗ · Огляд ВС ↗